Обліта білий цвіт...
Сонце змінюють вІтри і зливи...
Ми приходимо в світ
Недоторкані, чисті, цнотливі...
Ми не знаємо ще,
Що за болем прийшли і стражданням...
Що пізнаємо щем
Від розлук і від втрати кохання...
Та...збігають літа
(Десь летять, мов птахи полохливі)...
У душі - гіркота:
Долі також бувають примхливі...
І уже в самоті,
У чеканні стоїм на пероні
І в останнім путі,
Затискаєм щосили долоні...
А душа в хрипоті
Захлинається плачем і болем...
Ось й пройшлись по житті,
Наче вихор засіяним полем...
Ось й пройшлись по життi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115041903259
Свидетельство о публикации №115041903259
Рецензии
Як вірно Ви сказали. Ось ніяк не хочеться переходити за межу..., бо душа не старіє!
Виталина Даш 20.04.2015 23:41 • Заявить о нарушении
Виталина Даш 20.04.2015 23:41 • Заявить о нарушении
Так, Віталіно, Ви вірно підмітили - душа не старіє....з теплом і повагою до Вас!!!
Наталья Кислощук 21.04.2015 07:26 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 21.04.2015 07:26 Заявить о нарушении