Весняне, не дуже веселе...

Весна неквапно зігріває  сірі дні,
Прозора свіжість повертає щиру вроду -
Все незатьмарене, як у дитячім сні.
І зайві сумніви: що справжнє,  а що - ні…
Коли б і люди брали за взірець природу.

А первоцвіт милує око та п'янить.
Так навкруги рясніє кольором  зеленим,
Що, наче райдуга у крапельці, бринить
Відлунням світлої надії кожна мить…
Радіти  треба – тільки що ж так довго зле нам?

Чи можна вірити незмінності буття,
Коли не чути на зорі пташиний гомін?
І навіть  тиша насторожує – життя
В незламний мир не обіцяє вороття.
А так не хочеться про радісне – на спомин.


Рецензии
Буття - життя - вороття - десь я вже зустрічав таке сполучення, і то зовсім недавно)
Чудова рима: зеленим - зле нам! А що довго - так хто ж нам винен?
Проти останнього рядка категорично протестую: радісне минуле не заперечує світлого, хоч і не комуністичного, майбутнього)

Як завжди, чудово, Наталко!

Роман Шулевский   11.11.2021 22:46     Заявить о нарушении
Я мала на увазі мирне минуле. Ви чомусь іноді мене якось упереджено розумієте, Ромо)).
Дякую.))

Наталья Мироненко   11.11.2021 22:57   Заявить о нарушении
Я теж про радісне мирне минуле. А також про радісне мирне майбутнє) Одне другого не заперечує (хоч і не гарантує).

П.С. Може, я забагато про себе думаю, але не впевнений, що на сайті знайдеться ще хтось, хто розумів би Вас краще за мене)))

Роман Шулевский   12.11.2021 00:11   Заявить о нарушении
Ви і справді розумієте мене краще за всіх. Це беззаперечний факт.)) І саме той випадок, коли говорять "ми з тобою одної крові, ти і я".
Перечитала зараз - і таке враження, що з того часу майже нічого не змінилось. А судячи з новин, назріває щось аж ніяк не мирне).
Я не панікую - просто бачу і розумію це, хоч і жену від себе такі думки). Добре, що Ви є і поруч.))

Наталья Мироненко   12.11.2021 00:24   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.