Ізноў, як і тады, мне сумна. Ізноў маўчу, схаваўшы сумныя свае я думкі...у самы патаемны закуток знямоглага ўшчэнт мозгу ... сцяна наперадзе з бетону... і важыць мо ўжо і не тону, а ўвесь мільён ужо тон... Прадвыбарны пачаўся гон
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.