Дудi-ду

1
Завтра я у ліс піду
Від очей, думок і слів,
Зникну в хащах, пропаду,
Як вода після дощів.

Там дудітиму в дуду:
«Дуді-дуді, дуді-ду...»
Дуба-діда обійду
І усіх вітрів знайду.

А вони мене впізнають
І розкажуть про світи,
Що від сонця дивно сяють,
Скажуть: «Будеш там і ти...
Скоро, скоро, скоро, скоро
Ми покличемо тебе,
Крізь поля, моря і гори
Пісня наша загуде.
І тоді ти пригадаєш
Призабуту пісню ту
І в дуду знову заграєш:
«Дуді-дуді, дуді-ду».
16.04.15 
2
Дуді-дуді, дуді-ду...
Я у вітер перейду.
А коли тебе знайду,
Із собою поведу.

Де мене уже нема,
Там і ти себе впізнаєш...
Тиша закричить німа:
«Ти усе на світі маєш!»

Не захочеш вороття,
Бо нема чого бажати.
Давнього чи майбуття
Ти уже не будеш знати.

Будеш скрізь, але ніде,
Станеш завжди, та ніколи.
«Дуді-дуді» по тебе
Запахом від матіоли

Усміхнувшись, загуде,
Та ніхто його не вчує.
Небо синню зацвіте,
Волю вітру подарує.
18.04.15