небога...
…з високості неба, мов свічкою місяць
осяює шлях у світи…
крізь темряву ночі не вгасла надія
зірками лишає сліди…
покірлива тиша зворушує душу…
земля ще чорніша на вид,
ще важча за небо, про смерть мучить думка,
невидимий страх самоти…
Свидетельство о публикации №115041401248