Шон Маклех - Взгляды Навстречу Ветру

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Погляди назустрiч вiтру»*
http://www.proza.ru/2014/12/21/223

ВЗГЛЯДЫ НАВСТРЕЧУ ВЕТРУ

                «Но почему бы тебе, кто всё познал,               
                К нему не постучать, не бросить               
                Намёк на истину.»
                (Вильям Батлер Ейтс)


Декабрьское солнце подслеповатым монахом
Заглядывает в студёные болота замшелого Тирона,
Белой сутаной торчит в лабиринтах
Монастыря наших сомнений,
Читает ослепших глаз бельмами
Книгу ереси нашего дома калек,
Книгу с не к месту названием — «Человек»...
Из которой джентльмен Дарвин
Изъял неуместных страниц понемножку
И вклеил эрзац-обложку
С пометкою «оговорки»
По завершению текста,
Который никогда не будет дописан,
Хилыми руками старца-схизмата,
Что на руинах Пергама —
На камнях его белых до блеска
Разлил чернила вечернего бархата
И произнёс «Амен!» галатам - неслухам.
Желал нацарапать какие-то знаки
На плитах каменного саркофага
Последнего царя античности
(Таки цензурное и разрешённое),
Но опомнился вовремя),
Что слово любое в устах босоногих —
Ересь,
Как неуместен эпиграф любой —
Здесь —
На палимпсесте гностиков.
И даже, если бы не онемел он,
Пророча и стоя на склоне Арарата о Вечности
Церкви седых армян-хранителей
Манускриптов извечных ладоней Ноя,
Слова всё равно превратились бы в птиц —
Что улетают навечно — нету словам тем границ,
Как взглядам, брошенным навстречу ветру.

_______________________________________________

*Шон Маклех «Погляди назустрiч вiтру»
http://www.proza.ru/2014/12/21/223

«Але чому б тобі, хто все пізнав,
                До нього не постукати, не кинути
                Натяк на істину…»
                (Вільям Батлер Єтс)

Грудневе сонце підсліпкуватим монахом
Зазирає в студені болота замшілого Тірону,
Білою сутаною бовваніє у лабіринтах
Монастиря наших сумнівів,
Читає більмами незрячих очей
Книгу єресі нашого дому-каліки,
Книгу з недоречною назвою «Людина»
З якої джентльмен Дарвін
Видер недоречні сторінки
І вклеїв ерзац-обкладинку
З поміткою «одруківки»
По завершенню тексту,
Який ніколи не буде дописаний
Кволою рукою старого паламаря-схизмата,
Що на руїнах Пергаму –
Прямо на його білуватих каменях
Розлив оксамитове чорнило вечора
І сказав «Амен!» галатам-непослухам,
Хотів нашкрябати щось на каменях
Чи то на плитах саркофага
Останнього царя античності
(Таки цензурне і дозволене),
Але згадав (і то вчасно),
Що будь-яке слово в устах босоногих –
Єресь,
Будь-який епіграф на палімпсестах гностиків –
Недоречний,
І навіть якби він не був занімілим,
І пророчив би на схилах Арарату про Вічність
Церкви сивих вірмен-хранителів
Одвічних манускриптів долонь Ноя,
Все одно
Слова обернулись би на птахів –
Тих, що відлітають і не повертаються,
Як погляди, кинуті назустріч вітру.


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6