Негода

Реготала осіння негода,
Дощ лив воду немов із цебра.
Стрімкий вітер собі на свободі
Під мелодії вулиць співав…

Так люблю цю осінню погоду,
Коли вітер періще дощем,
Як танцює вода в хороводі...
 Тоді в серці і радість і щем.

В цій негоді  твій погляд зустріла-
Блискавицею вдарив той грім!
І поранили душу  ті стріли,
Що і досі  у серці моїм…

Я закохана здавна в негоду,
З нею я полюбила й  тебе
І навік загубила свободу
Без любові прожити хоч день…

Знов регоче осіння негода,
А той дощ все іде та  іде...
У негоді шукаю я броду,
Щоби знову зустріти тебе…


Рецензии