Стар человек, и стары горы,
Конь стар, и даже мир - старик.
Слезами не поправишь горя,
И боль - хоть душу в клочья рви.
Укрытый сопками надежно
Ты до костей промерзнешь так,
Что и припомнить вряд ли сможешь,
Где круча обрывает шаг.
Пошли, Господь, беду мне, что ли,
Коли ни краю, ни коня,
И доли - злой!дай злой мне доли!
Пускай сотрет меня до пня!
За Р.Кентом
Стара людина, сопки давні
і кінь старий, і світ старий
і всі утрати непоправні
і біль — хоч душу роздери!
Між сопок схований надійно,
промерзлий наскрізь, до кісток,
чи пригадаєш супокійно,
де круча обірвала крок?
Дай Боже хоч біди якої,
коли ні краю ні коня
і долі дай — та злої! злої! —
нехай донищує до пня!
52. Василь Стус. За Рокуэллом Кентом
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115040700755
Свидетельство о публикации №115040700755
Рецензии