Вириваю тебе із контекстів та снів.
Сталося так, як кожен із нас хотів
Й тепер можна прощатися.
Без права на помилку у майбутньому.
Без можливості повторити минуле.
Вигризаю тебе із-під шкіри,
Як глибоко вріс. Плачу та бубню
Під ніс тексти сопливих пісень.
Вже не так страшно не побачити
На телефоні твоїх дзвінків
Чи не отримати повідомлення в мережі.
Всі слова просто порох,
Всі події туман. Навіть я
Зоровий обман. Треба якось позбутися ран.
І мовчання горохом в скляну стіну.
Свої сподівання за вітром пущу.
Уже не кричу від розпачу,
Не п'ю від самотності,
Не намагаюсь тобі щось доводити.
Відпускати все ж легше.
Легше
© Copyright: Алла Паранойя, 2015
Свидетельство о публикации №115040609288
Свидетельство о публикации №115040609288
Рецензии