Все в прірву. Й сама стрибай.
Було надто боляче,
І нехай стане легше.
Добилась чого хотіла,
Але ж не злетіла
Й вихід тепер один.
Почуття до чортів,
До богів, до янголів.
Аби до кого насправді.
Й назавжди залишишся
Винною. Непохитним
Каменем твоя віра
В кохання. Та колись
Розсиплеться.
Колись виростеш.
А до того моменту
Терпи, люба.
Франко певно мав рацію.
Коли говорив,
Що терпець гартує.
А можливо і помилявся.
Все надто примарно.
Навіть Бог помиляється,
Якщо він взагалі є.
01. 00
© Copyright: Алла Паранойя, 2015
Свидетельство о публикации №115040600566
Свидетельство о публикации №115040600566
Рецензии
