***

Я вже «Вiдчуваю», як життя смiється,
Мою «Незалежнiсть», проти волi забирає.
«Йду на дно» та серце не здається,
Моя «Коко Шанель» «Мене» чекає.

Чому живемо «На лiнiї вогню»?
Чому «День у день» бої, «Цунамi»?
Моя «Мiра» добiга кiнцю,
Вiд «Сьогоднi» вже на зламi..

Кожен, «Як останiй день»,
«Холодно», але тримаю зброю.
«Ти i я» мiй «Друг», немов мiшень,
Та не лишимо ми полiгон «Без бою»!

Ось «Той день», поринули у бiй,
Думки «З тобою» лиш, моя «Джульєта».
В окопi згадую я тихий «Голос твiй»,
Немов «Квiтка» розцвiта душа поета.

Чую крик товариша: «Стрiляй»!
Та не встиг завчасно я збагнути...
Ти у неба, моя мила, «Не питай»,
«Ти собi сама», що сталося не повернути.

Останнiй подих, я згадую «Зеленi очi»,
Пам'ятаю, як разом лiтали ми «На небi».
Ти «Не плач», прийду я серед ночi,
У вiснi.. i пригорнуся «Я до тебе».

Не журися, «Вiдпусти» «Моя мала»,
«Все буде добре», вiр лише у себе.
Я лиш хотiв, щоб ти спокiйно засинала,
Тому полiг за вiльну Україну... I за тебе...

05.04.2015