Непрозр лим

Хто я така, щоб Вас навчати жити?!
Я, як усі, але ж душа болить…
Будь ласка, поясніть, як можна Неньку не любити?!
Як, взагалі, скажіть, без неї можна жить?!

Чи то осліпли Ви, чи то здуріли?!
Кого ж впустили бо у власний двір?!
Я хочу, щоб нарешті вже прозріли.
Він – лютий ворог, він – скажений звір!

Я народилась тут, і тут зростала з Вами.
Раділа перемогам, мужньо лихо проживала.
Якого дідька Ви дозволили?!! Якими клятими дивами
Ця люта погань наші мрії просто розтоптала?!!

Що ж Ви накоїли?!! Хіба ж ведеться у родині,
Щоб слухати брехню через паркан?!
Ми ж діти однієї неньки – України,
Навіщо ж, як скоти полізли під його аркан?!!

Не може йтись про єдність у родині -
Як діти намагаються свій дім пошматувать.
Коли вони в болоті з вухами, як свині,
Чекають на господаря, що прийде годувать.

Згадайте, хто Ви є! Згадайте про родину!
Не зраджуйте все те, що у нас є!
Оберігати треба разом Україну,
А не тягнути з неї – кожному своє!

Вже зазирати досить в чужі хати,
Потрібно рятувати власний дім.
І свинями в багні вже припиніть лежати,
На Всесвіт славлячись лиш рохканням своїм.

Ой болісно ж Вам буде прозрівати!!!
Цей час настане – з місця не зійти!!!
І Ваші голови, в які напхали вати.
Болітимуть, якщо Ви не скоти…

30.03.2015