К ногам я твоим не бросала
Светлана Скакунова
До нiг я тобi не кидала
нi мрiй, нi журби, нi прохання
i, як подаянь,не чекала
вiд тебе палкого кохання.
З другим я була,ти з другою
в таких недосяжних глибинах,
що, нi дотягнуться рукою,
нi серцем туди не долинуть!
Лиш тiльки скрiзь мрii i ночi
манили,палали,прохали
мрiйливi зiрки - твоi очi,
вимогливо й вперто чекали...
Було...Вiдiйшло, вiдболiло
i, десь за стрiчками дорiг,
те юне кохання несмiле
до iнших ступа на порiг.
К ногам я твоим не бросала,
ни грёз, ни печальной мольбы,
и, как подаянья, не жда'ла
твоей угоревшей любви.
С другим я была, ты с другою,
мы, данью зелёных глубин
исчезли, напрасно рукою
и сердцем тянуться руин.
Лишь только сквозь ночи и грёзы,
просили, уже не любя,
глаза твои, дальние звёзды,
упрямо, о чём-то, меня…
Забыто всё…, былое отболевшее,
за вязью новых тропок и дорог,
та юная любовь, не осмелевшая,
теперь ступила на другой порог…
11.2014
Свидетельство о публикации №115040203076