Цвітом вишні цвіла, колосилася житечком в полі,
Вишивала зірками небесну блакить.
Та хіба ж я бажала вам, діти, кривавої долі?
Не ганьбіть мене, діти мої. Не ганьбіть.
Що ж ви робите, діти? Та я ж вас такому не вчила!
Тожбо навіть в думках я собі не могла уявить,
Що побачу колись, як вбиває мій син мого сина...
Не ганьбіть мене, діти мої. Не ганьбіть.
Пригорну до грудей і попестую кожну дитину.
Хоч би ким не були - я не буду вас менше любить.
Не топчіть мою душу, не рвіть - я ні в чому не винна!
Не ганьбіть мене, діти мої. Не ганьбіть.
Боль земли
© Copyright: Ольга Гаркуша 2, 2015
Свидетельство о публикации №115040106731
Свидетельство о публикации №115040106731
Рецензии