..............
Ти сьогодні прийшла,
Щоб повернути печаль,
Забравши більше
Ніж я можу віддати.
Для чого тобі моя чорна вуаль?
Яку я не можу від давна зняти...
Я шлю тобі те,що я відчуваю,
Окутали душу дроти.
Тебе не забуду,
Тебе пам"ятаю.
І віри не маю в наступному дні
Забравши усе у моєму житті
Я ладна віддати тобі свою душу,
Повернути щосливе в житті.
Я дуже хотіла....але не спинила
Залишившись сама...........
І тепер.....
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за що, Боже мій!??????
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа,
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу, щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає........
***
© Copyright: Маряна Бойчук, 2015
Свидетельство о публикации №115040111226
Свидетельство о публикации №115040111226
Рецензии
