Сцяжынка да куточка роднага... Тропинка к уголку р
17 траўня 2003 года
23 гадзіны 03 хвіліны
Зарасла сцяжынка травою,
Што вяла да хаты роднай.
Закалочаны вокны крыж – накрыж,
Ледзь скрыпіць, адарваная, пятля адной аканіцы.
А ўдалечыні кукуе зязюля дзесьці,
У куточку тым лясным, што на прыгорку.
Дзе калісьці я з сястрой і братамі
Да позняй ночы сядзелі на пяньках каля вогнішча.
Павуцінкай павязала сцежку да гаю,
Дзе калісьці ўпершыню я закахаўся ў дзяўчыну.
Толькі аб мінулым нагадвае
Тая бярозка прыгожая, белая, стройная.
Апусцеў сусвет бацькоўскі,
Усе кудысьці выехалі ці сышлі.
Ледзь засталася сцяжынка з хаткай,
Што вынянчыла і выгадавала нас усіх
І калісьці сагравала і шанавала нас.
Тропинка к уголку родному…
17 мая 2003 года
23 часа 03 минуты
Заросла тропинка травою,
Что вела до дому родного.
И забиты окна крест – накрест,
Лишь оторвана, скрипит петля одной ставни.
А вдали кукует кукушка где – то,
В том лесном уголке, что на пригорке.
Где когда – то я с сестрой и братьями
Допоздна сидели на пеньках у костра.
Паутинка повязала тропку к роще,
Где когда – то я впервые влюблялся с девушкой.
Лишь напоминает о прошлом
Та берёзка стройная, белая, красивая.
Опустел родительский мирок,
Все куда – то уехали иль ушли.
Лишь остался ветхий домик с тропкою,
Что взрастил и вынянчил нас всех
И который когда – то уютом согревал, берег.
Я песню сваю дапяю!..
19 траўня 2003 года
13 гадзін 53 хвілліны
Вось сцэна клуба, тэатра – палаца,
На сцэне гэтай стаю і пяю я для Вас.
Для Вас, для люду –
Маладога і дарослага, ў гадах,
Песні пяю аб Жыцці, і Радзіме, і аб Вас...
Калі – небудзь сваю песню я дапяю,
І ў кожнай маёй песні пачуеце Вы
Аб Радзіме – маці, аб маці і бацьку,
Аб дабрыні і каханні, аб шчасці.
А з тым супольна я спяю і дапяю
Галоўную песню душэўную і меладычную –
Песню «Аб жыцці і лёсе кожнага»!
Вось іншая сцэна прасторная,
На ёй я ізноў там стаю.
Але толькі сцэна знаходзіцца
У другой краіне –
І там на чужыне пяю я ўсе тыя ж песні свае.
Пяю і пляшу, весялю я люд
Усіх дзяржаў сусвету нашага.
І праз свае песні нясу ўсё тое,
Што ў другім куплеце верша майго –
Я песню сваю дапяю заўсёды да канца!..
Я песню свою допою!..
19 мая 2003 года
13 часов 53 минуты
Вот сцена клуба, театра – дворца,
На сцене этой стою и пою я для Вас.
Для Вас, для народа –
Молодого и взрослого, пожилого,
Песни пою – о жизни, о родине и о Вас…
Когда – нибудь свою я песню допою,
И в каждой песне моей услышите Вы обо всем:
О Родине – матушке, о маме и папе,
О доброте и любви, о счастье.
А вместе с тем я допою
Главную песню, мелодичную и душевную
Песню «О жизни и судьбе каждого»!
Вот сцена другая просторная,
На ней стою я снова там.
Но только сцена находится
На другом материке иль в другой стране –
И там, на чужбине, пою все те же песни свои.
Пою, и пляшу, и радую я народы
Всех держав – мира нашего.
И через песни свои несу всё то,
Что во втором куплете моего стиха –
Я песню свою допою до конца всегда!..
Трава
23 траўня 2003 года
11 гадзін 03 хвіліны
Ступаю на Зямлю выдатную,
Іду па зялёнаму шоўку.
І босыя ногі коўзаюць па расе,
Дзе паміж зелянінай красуюцца
Кветкі палявыя, лугавыя...
Вандрую і бегаю па зялёнаму покрыву,
Ззяе сонейка над ім – яскравае, цёплае.
Па покрыву квітнеючаму
Бегаюць і весяляцца дзеткі Зямлі,
Над якімі таксама пяюць і лятаюць
Матылькі і птушкі прыгожыя...
Прытуліць да сябе зялёная квітнеючая пярына,
І месяц з зоркамі ўспыхнуць.
А тое, што накопіцца за дзень,
Даруе духмяная, пахучая,
Шаўкавістая, прыцягальная зялёная трава...
Трава
23 мая 2003 года
11 часов 03 минуты
Вступая на Землю прекрасную,
Иду по зелёному шёлку.
И ноги босые скользят по росе,
Где красуются между зеленью
Цветы полевые, луговые...
Брожу и бегаю по покрывалу зелёному,
Сияет над ним солнышко – ясное, мирное.
По покрывалу цветущему, цветущему
Бегают и веселятся детки Земли,
Над которыми также поют и летают
Бабочки и птички красивые...
Прильнёт к себе перина зелёная – цветущая,
И месяц иль луна со звёздами взойдёт.
А всё то, что накопится в течение дня,
Снимет душистая, ароматная,
Шелковистая, манящая зелёная трава…
Свидетельство о публикации №115033111548