А песик наш
скучає за тобою,
Не хоче їсти
і на двері плаче...
Подумати,
якою ж то любов'ю
Маленьке серце
сповнене собаче.
А ми з тобою -
любимо ще й досі?
Чи захололи
в буднях і образах?
Як любимо -
чому такі далекі?
Якщо вже ні-
чому ми досі разом?
Що любиш -
лиш твої говорять очі,
А сам ти -
наче крижаний уламок.
Далекі ті щасливі
дні і ночі,
Наш теплий дім
став,наче з льоду замок.
Чи я люблю?
Мабуть,
бо серце плаче.
В розлуці - хоче знов
до тебе полетіти.
Я розумію
серденько собаче,
Твоє ж -
мені все важче
зрозуміти.
...А песик наш
скучає за тобою...
Він,як і ми,
живе лише любов'ю.
04.05.2003 р.
В розлуцi
© Copyright: Леся Рузевич, 2015
Свидетельство о публикации №115033101061
Свидетельство о публикации №115033101061
Рецензии
