Лёс Судьба, Кв тней, мая Радз ма Беларусь! Процвет
27 сакавіка 2003 года
09 гадзін 27 хвілін
Рашыў так лёс, лёс так рашыў,
А жыццё паўтарыла, а жыццё паўтарыла.
Усё тое, што рашыў лёс...
А дні ўсё ляцяць, а з імі гады,
Кудысьці заве мяне лёс.
А па шляху ўсё жыццё ідзе лёс...
Лёс так рашыў, а жыццё паўтарыла
Той шлях бясконцы шчаслівы,
У якім ёсць усё і заўсёды,
І слёзы, і пакуты, і журба.
Але гэта жыццё, а наперадзе нас чакае ўсіх
Тая Дабрыня, тое Шчасце і Цеплыня,
У якое калісьці мы ўсе імкнемся.
А годы ляцяць, а з імі лёс і жыццё, тваё і маё,
Заве ўсіх лёс, а жыццё бяжыць услед за лёсам –
Лёсам, у якім мае быць і...
Судьба
27 марта 2003 года
09 часов 27 минут
Судьба так решила, Судьба так решила,
А Жизнь повторила, а Жизнь повторила.
Всё то, что решила Судьба…
А дни всё летят, а сними года,
Судьба всё зовёт куда – то меня.
А Жизнь всё идёт по пути Судьбы…
Судьба так решила, а Жизнь повторила
Тот путь счастливый бесконечный,
В котором есть всё и всегда,
И слёзы, и страданья, и печаль.
Но это Жизнь, а впереди всех нас ждёт,
Та Доброта, то Счастье и Тепло,
В которое мы все когда – то стремимся.
А годы летят, а сними – Судьба и Жизнь, твоя и моя,
Судьба всё зовёт, а Жизнь всё бежит за Судьбою –
Судьбою, в которой может быть и…
Квітней, мая Радзіма – Беларусь!
27 сакавіка 2003 года
09 гадзін 57 хвілін
Квітней, мая Радзіма – Беларусь!
Квітней, мая ўтульная, прыгожая Зямля!
Квітней, квітней, квітнеючая, азёрная Краіна,
І сэрцу даражэйшая, любая, любая –
Зямля харастлівая – Квітнеючая Беларусь!!!
Квітней, Радзіма – маці!
Квітней, квітней, квітней...
І хай у Краіне гэтай нараджаеца люд
З моцным здароўем і дабрынёй у сэрцы –
На Зямле квітнеючай – Беларусі Святой!!!
Квітней, Радзіма Мірная!
Квітней, квітней, квітней...
І люду маладому, даросламу і сталаму,
Радзіма Беларусь падорыць заўжды –
Каханне, Шчасце і Пяшчоту з Цеплынёю жыццёвай...
І хай цябе заўсёды ахоўвае магутны Божа,
Святую Краіну прыгожую – Квітнеючую Беларусь!!!
Процветай, моя Родина – Беларусь!
27 марта 2003 года
09 часов 57 минут
Процветай, моя Родина – Беларусь!
Цвети, моя уютная, красивая Земля!
Процветай, цвети, цветущая, озерная Страна,
И сердцем береги дорогую, дорогую
Землю – красу – Процветающую Беларусь!!!
Процветай, процветай, процветай…
Матушка – Родина цветущая!
И пусть народ рождается в этой Стране,
С крепким здоровьем и добротой в сердце –
На Земле процветающей – Святой Беларуси!!!
Процветай, Родина – Мирная!
Процветай, процветай, процветай…
И молодому, взрослому и старому народу,
Подарит Родина Беларусь всегда –
Любовь, Счастья и Нежность с Теплотою жизненной…
И пусть всегда тебя бережёт могущественный Бог,
Страну Святую красивую – Процветающую Беларусь!!!
Парог
27 сакавіка 2003 года
19 гадзін 03 хвіліны
Вось парог, а на парозе я,
За спіной маёй дваццаць дзевяць пражыта.
Я стаю на парозе, а перада мною – люстэрка,
У якое гляджу і бачу ў ім сябе.
Вось трыццаць год маіх, які малады я яшчэ,
Парог, увы, увы – іншы парог.
Стаю я на парозе новай хаты,
Але ведаю, што іншы парог –
Ён толькі хай, і новы, але родны.
Я ведаю, што былы парог мой родны
Адышоў у мінулую часіну.
Але усё роўна я ведаю, што першы парог родны
Заўсёды будзе рады спаткаць мяне.
А за парогам былым жывуць мае бацькі,
Радзей бываць сталі мы ў маці і бацькі.
Калі наведваем бацькоў сваіх,
Родны парог ажывае і тады,
калі прыязджаюць і весяляцца дзеці і ўнукі...
Порог
27 марта 2003 года
19 часов 03 минуты
Вот порог, а на пороге я,
За спиной моей двадцать девять прожито.
Я стаю на пороге, а предо мною – зеркало,
В которое смотрю и вижу в нём себя.
Вот тридцать лет моих, как молод я еще,
Порог, увы, увы – другой порог.
Стою я на пороге дома нового,
Но знаю, что порог другой –
Он только пусть и новый, но родной.
Я знаю, что порог мой бывший родной
Канул в прошлую былину.
Но всё равно я знаю, что первый порог родной
Всегда будет рад встретить меня.
А за порогом бывшим живут мои родители,
Пусть и реже стали бывать у мамы и отца.
Лишь когда навещаем стариков своих,
Порог родной оживает,
когда дети и внуки приезжают и веселятся…
Свидетельство о публикации №115033110365