Лёс Судьба, Кв тней, мая Радз ма Беларусь! Процвет

                Лёс

                27 сакавіка 2003 года
                09 гадзін 27 хвілін

Рашыў так лёс, лёс так рашыў,
А жыццё паўтарыла, а жыццё паўтарыла.
Усё тое, што рашыў лёс...
                А дні ўсё ляцяць, а з імі гады,
                Кудысьці заве мяне лёс.
                А па шляху ўсё жыццё ідзе лёс...
Лёс так рашыў, а жыццё паўтарыла
Той шлях бясконцы шчаслівы,
У якім ёсць усё і заўсёды,
І слёзы, і пакуты, і журба.
                Але гэта жыццё, а наперадзе нас чакае ўсіх
                Тая Дабрыня, тое Шчасце і Цеплыня,
                У якое калісьці мы ўсе імкнемся.
А годы ляцяць, а з імі лёс і жыццё, тваё і маё,
Заве ўсіх лёс, а жыццё бяжыць услед за лёсам –
Лёсам, у якім мае быць і...

                Судьба

                27 марта 2003 года
                09 часов 27 минут

Судьба так решила, Судьба так решила,
А Жизнь повторила, а Жизнь повторила.
Всё то, что решила Судьба…
                А дни всё летят, а сними года,
                Судьба всё зовёт куда – то меня.
                А Жизнь всё идёт по пути Судьбы…
Судьба так решила, а Жизнь повторила
Тот путь счастливый бесконечный,
В котором есть всё и всегда,
И слёзы, и страданья, и печаль.
                Но это Жизнь, а впереди всех нас ждёт,
                Та Доброта, то Счастье и Тепло,
                В которое мы все когда – то стремимся.
А годы летят, а сними – Судьба и Жизнь, твоя и моя,
Судьба всё зовёт, а Жизнь всё бежит за Судьбою –
Судьбою, в которой может быть и…




                Квітней, мая Радзіма – Беларусь!
   
                27 сакавіка 2003 года
                09 гадзін 57 хвілін

Квітней, мая Радзіма – Беларусь!
Квітней, мая ўтульная, прыгожая Зямля!
Квітней, квітней, квітнеючая, азёрная Краіна,
І сэрцу даражэйшая, любая, любая –
Зямля харастлівая – Квітнеючая Беларусь!!!
                Квітней, Радзіма – маці!
                Квітней, квітней, квітней...
                І хай у Краіне гэтай нараджаеца люд
                З моцным здароўем і дабрынёй у сэрцы –
                На Зямле квітнеючай – Беларусі Святой!!!
Квітней, Радзіма Мірная!
Квітней, квітней, квітней...
І люду маладому, даросламу і сталаму,
Радзіма Беларусь падорыць заўжды –
Каханне, Шчасце і Пяшчоту з Цеплынёю жыццёвай...
І хай цябе заўсёды ахоўвае магутны Божа,
Святую Краіну прыгожую – Квітнеючую Беларусь!!!

                Процветай, моя Родина – Беларусь!

                27 марта 2003 года
                09 часов 57 минут

Процветай, моя Родина – Беларусь!
Цвети, моя уютная, красивая Земля!
Процветай, цвети, цветущая, озерная Страна,
И сердцем береги дорогую, дорогую
Землю – красу – Процветающую Беларусь!!! 
                Процветай, процветай, процветай…
                Матушка – Родина цветущая!
                И пусть народ рождается в этой Стране,
                С крепким здоровьем и добротой в сердце  –
                На Земле процветающей – Святой Беларуси!!!
Процветай, Родина – Мирная!
Процветай, процветай, процветай…
И молодому, взрослому и старому народу,
Подарит Родина Беларусь всегда –
Любовь, Счастья и Нежность с Теплотою жизненной…
И пусть всегда тебя бережёт могущественный Бог,
Страну Святую красивую – Процветающую Беларусь!!!




                Парог

                27 сакавіка 2003 года
                19 гадзін 03 хвіліны

                Вось парог, а на парозе я,
                За спіной маёй дваццаць дзевяць пражыта.
                Я стаю на парозе, а перада мною – люстэрка,
                У якое гляджу і бачу ў ім сябе.
Вось трыццаць год маіх, які малады я яшчэ,
Парог, увы, увы – іншы парог.
Стаю я на парозе новай хаты,
Але ведаю, што іншы парог –
Ён толькі хай, і новы, але родны.
                Я ведаю, што былы парог мой родны
                Адышоў у мінулую часіну.
                Але усё роўна я ведаю, што першы парог родны
                Заўсёды будзе рады спаткаць мяне.
А за парогам былым жывуць мае бацькі,
Радзей бываць сталі мы ў маці і бацькі.
Калі наведваем бацькоў сваіх,
Родны парог ажывае і тады,
                калі прыязджаюць і весяляцца дзеці і ўнукі...

                Порог

                27 марта 2003 года
                19 часов 03 минуты

                Вот порог, а на пороге я,
                За спиной моей двадцать девять прожито.
                Я стаю на пороге, а предо мною – зеркало,
                В которое смотрю и вижу в нём себя.
Вот тридцать лет моих, как молод я еще,
Порог, увы, увы – другой порог.
Стою я на пороге дома нового,
Но знаю, что порог другой –
Он только пусть и новый, но родной.
                Я знаю, что порог мой бывший родной
                Канул в прошлую былину.
                Но всё равно я знаю, что первый порог родной
                Всегда будет рад встретить меня.
А за порогом бывшим живут мои родители,
Пусть и реже стали бывать у мамы и отца.
Лишь когда навещаем стариков своих,
Порог родной оживает,
                когда дети и внуки приезжают и веселятся…


Рецензии