Для віршів є особливе місце
В потаємних паростках душі.
Як в моєм калиновім намисті
Горобинки - крапельки роси.
Там живуть ростуть і проростають
Перемерзлі за зиму слова,
Мрії, що за мить стихають,
І ті сни що позабуть дарма
І коли зітхають вітри ночі,
Зазирнешь у свій віршевий сад,
І не зможешь ти зімкнути очі,
Бо розхристана не засина душа.
***
© Copyright: Черная Пешка, 2015
Свидетельство о публикации №115033012010
Свидетельство о публикации №115033012010
Рецензии
