Заціпенілу душу запівночі оживлю,
Як після сну, вирівняю аморфну,
Ставши навшпиньки вчорашньому дню,
Не оглянувшись, щиколотки зморщу.
Виставлю млі напоказ прижмур ока,
Стиснений у обіймах лещат простір,
Обрана вікном наугад заготовка
Дивиться, як на спасіння, в напилок гострий.
Нічної пастелі пилка розтушовка
Витре останній контраст ночі,
Віями темрява переплелась, точно
Вже не пропустить світла каболка.
Запiвночi
© Copyright: Игорь Роик, 2015
Свидетельство о публикации №115032912994
Свидетельство о публикации №115032912994
Рецензии