А якщо не за те ми взялись,
І фарбуєм чужу замальовку?
І колись погляд вниз і ввись,
А тепер вліво-вправо без толку,
За предметну, чужу барахолку
Ми втрачаємо корінний смисл.
За слова, за історію змовклу
На мільйони в образі за сотню,
Від своїх – у чужу підворотню,
І калину ножу на розколку.
Ну а може не янки й їх п’янки,
А дорога німа і коротка
В болотах від Карпат по Чукотку,
Де нам душу зцілятимуть п`явки.
***
© Copyright: Игорь Роик, 2015
Свидетельство о публикации №115032912831
Свидетельство о публикации №115032912831
Рецензии