Коли в висках безсилих
Тріщали думок звуки,
Здавалось, оніміло
Їм відміряли рухи.
А там в саду у вишні
Весною мерзли бруньки.
Вони мов сохли й никли,
Від їх пустої думки.
Повітря звали киснем,
Все задихалось в муках
І на шляху до листя
Вбирало з ним сполуки.
А листя, листя в небо
Дивилось ридма в жилах -
Тепер живий зелений
Вже зветься хлорофілом.
А був всього лиш кисень…
Лише зелене листя…
Ніхто не знав таємних
Всього лиш бруньок істин.
***
© Copyright: Игорь Роик, 2015
Свидетельство о публикации №115032801118
Свидетельство о публикации №115032801118
Рецензии