уже не свет здесь но и не костер еще...

Из книги Наталии Пасичник (Тернополь) «Зимние каникулы» (2014)

* * *
уже не свет здесь но и не костер еще
делёж незримый чуждых и своих
молчания и звуков в горле торжище
что до утра не перейдёт на крик

как будто сам до отправленья жаждешь ты
чтоб рассказали чьи-нибудь уста
как под машины одиночной тяжестью
трещит хребет железного моста

про комнату с двумя недостающими
и про грозу что бродит меж могил
она тебя найдет во мгле бредущего
а потому беги беги беги

© Вольдемар Велюров, перевод, 2015

Оригінал:

З книги Наталки Пасічник (Тернопіль) "Зимові канікули" (2014)

****
це вже не світло але ще не вогнище
незримий поділ на чуже й своє
мовчання що вовтузиться у горлі ще
і аж до ранку не перестає

неначе хочеш сам перед мандрівкою
аби чиїсь розповіли вуста
про те як під самотньою автівкою
тріщить хребет залізного моста

і про кімнату із двома відсутніми
і зливу що блукає між ожин
вона тебе спіймає серед сутінків
тому біжи біжи біжи біжи