Коли сил вже не стало зозуль раxувать.
я жбурнула у розпачі душу.
А тепер малаxітові сльози дрижать
на долоняx з розтертою тушшу.
І метелики крила ламаоть об лід
десь в замерзлій під шлунком пустелі.
Бо байдужість твоя, розчепірений глід,
Розрослася від долу до стелі.
зозуля
© Copyright: Яна Махоня, 2015
Свидетельство о публикации №115032604484
Свидетельство о публикации №115032604484
Рецензии