У вікно заглядає сніг,
Кава губи мої цілує.
Ти смачніше за неї встиг.
І мені тебе вже бракує.
Гострить стріли свої мороз.
Хочу знову в твої обійми.
Я не знаю, чи це всерйоз,
Може, згублені серед мрій ми.
Та прошу тебе, не тікай
До полону думок похмурих.
Ти потрібен мені, і край.
Досить вибачень тих понурих.
Мені вдосталь, що просто є
Ти на світі, і часом поряд,
Відчувати в тобі своє,
Твій короткий ловити погляд.
Не покинь мене просто так,
Не віддай цій зимі на втіху.
І цілунків гарячий смак
Не залиш, прошу, серед снігу.
Зимове
© Copyright: Наталья Карнаух, 2015
Свидетельство о публикации №115032604382
Свидетельство о публикации №115032604382
Рецензии
