Пишу на тему сьогодення,
Як ми до краю підійшли.
Дожились до зубожіння,
А щастя так і не знайшли.
Ми Україною пишались,
Жили щасливими у світі,
Про те лиш спогади лишились,
І ними душі у людей зігріті.
Село на грані виживання,
Земля покрилась бур’яном,
У нас на імпорт сподівання,
Коли ж настане перелом?
В свободі нас не зупинити,
Ми досягли у ній висот.
Усіх повчаємо, як жити,
І робимо усе на оборот.
Коли наступить вже прозріння,
Щоб бути мудрими в житті?
Нам необхідне всім порозуміння,
В єднанні жити й доброті.
Про сьогодення
© Copyright: Борис Мохонько, 2015
Свидетельство о публикации №115032602369
Свидетельство о публикации №115032602369
Рецензии
