Давай напишемо казку

Давай напишемо казку,
Яка закінчиться добре.
Де нестрашно читати новини і просто
Хтось у пошуках щастя,
Хтось в полоні любові,
А хтось мовчки сидить
І споглядає на море.

Давай без ран та контузій
Без остраху та бажання
Когось вбивати і з кимось битись
Давай дуже нудно відпочивати
І розмови про смерті знову стануть дивними.

Я скучила по вечорах без політики,
По оптимізму і маленьких справах,
По часу без звинувачень і критики
Без розділення на «укропів» і «ватників».

Раніше так сильно не гризла совість,
Раніше можна було просто вчитись,
Раніше любов так не перепліталась з горем,
Раніше світ давав шанс на наївність.
Раніше я не читала про зброю,
Раніше не брехала так багато знайомим
Бачачи в очах безкраю втому,
Намагаючись не зробити боляче.

Давай ми допишемо цю розповідь,
Заллємо її гарячим чаєм,
Милими малюнками і посмішками,
І зробимо вигляд, що ми на щось впливаємо.

Ми залишимо місце для чогось нового,
Для тихих рік і легких обіймів,
Давай там не буде жодної зброї,
І стріляти там буде також нікому.