Коли поміж рядами загубленого просторіччя,
намагаєшся зустріти, своє , незвіданне , неоднорічне.
Шукати ж ніколи не пізно, залишатися собою,
виглядати поміж примар однозначної тривіальності.
Покидати , що розчаровує твій світ реальності.
Відходження на інший бік своєї точки просвіту.
Відчуження, наздогнане часом захованого сумління
не втримаєш те, що мусить піти із твого боку розуміння.
Не відкидавши ганебного поклику часу,
Несе над рікою переповнену здобутком жалю чашу.
Вздогін багато красивої мовчазної розваги,
десь на тей світ перекинулась з попелом ваза.
Твої очі не бачитимуть сяйва багатства душі,
залишатимуться, одні, самотні, чужі.
Коли пом ж рядами
© Copyright: Алина Черкавская, 2015
Свидетельство о публикации №115032400556
Свидетельство о публикации №115032400556
Рецензии