Лягай і поспи, тобі потрібно поспати,
Поки тебе не закинули за грати,
Поки пісок не в’ївся в твою шкіру,
Поки ти не перетворилася на звіра.
Закутай себе у товстенну ковдру,
Накрий лице від п’янкого світла,
В цій кімнаті немає нікого,
Хто забрали б у тебе це скуте повітря.
Пройдуть дні, пройдуть хвороби,
Тобі треба буде лише встати,
Подивитись в очі тим, хто робить
Для тебе іржаві та скажені грати.
Поспи, ти маєш зібрати сили,
Поспи, заколисуючи себе мріями,
Поки ти віриш, що все можливо,
Поки зберігаєш собі вірність.
Ліжко занурить тебе в ніжність,
Незрозумілу, але того варту,
Температура не змінить твоїх рішень,
А грати не змінять твої бажання.
Нехай насниться якась казка,
Нехай наївність закутає стелю,
Коли у щось віриш, то життя прекрасне,
Коли відвертаєшся, то воно – пустеля.
Поспи, тоб потр бно поспати
© Copyright: Дарья Попова 6, 2015
Свидетельство о публикации №115032405481
Свидетельство о публикации №115032405481
Рецензии