Стрибай

Стрибай, коли тебе тягне наверх,
Стрибай, коли здається, що часу нема,
Стрибай, нехай правила втратять сенс,
Нехай під ногами загориться земля.

Стрибай і закрий очі на вимогливих всіх,
Стрибай начебто ти останній псих,
Ці їхні закони – це просто тюрма,
Ти розумієш це, ти це знаєш сама.

Стрибай, начебто в останній раз,
Танцюй без пафосу і жодних прикрас,
Підборів, косметики і своїх страхів,
Забий на них, ти все одно краща за всіх.

Ця вечірка твоя і цей світ також,
Серед мільйонів зірок і розбитих огорож,
Серед крику натовпів і спокійних днів,
Це все є ти, ти в це просто повір.

Серед п’янких ночей і важливих днів,
У горах паперів і заплутаних доріг,
Стрибай вверх, бо тобі туди,
До шалених перемог, до багатства слів.

Стрибай, бо це бляха твоє життя,
Твоє тіло для тебе, для твого стрибка,
Без жодних сумнівів і закритих дверей,
Без заморочених ігор і чужих ідей.

Із подряпинами на тілі і на душі,
Яких не можна стидатись. Вони такі, як в усіх.
Із голосом сильним і занадто дзвінким
Для тих, хто звикли, що ти мовчиш поруч з ним.

Стрибай і осяюй цю темну ніч,
Можливо, зараз це єдина справжня річ,
Стрибай попри усі страхи,
Життя одне, і в ньому мають бути стрибки.