Вперт сть

Забуду про свої дії і забуду про спогади
І вийду за поріг знову хлопаючи очима.
Комусь достатньо одного малого опіку,
А когось скільки не бий, а вийти знайдуться причини.

Заливай мої мізки холодним пафосом,
Викидай мої знання, як застарілі папери.
Ти знаєш, що я взагалі не розважлива.
Я напишу нові і закину тобі під двері.

Смійся пронизливо і бий кулаками,
Неначе від цього розваляться стіни.
Між нами, як між двома дураками,
Не буде спокою і порозуміння.

Комусь достатньо защемити руку,
Комусь достатньо закрити очі,
І тільки в дурнів вистачає духу
Робити те, що ніхто не хоче.

Топчи цю землю своєю шкірою,
Топчи міста і роби пожежі,
Коли всі всередині, то все можливо,
Коли я тут, то це мої проблеми.

Шагни до мене, подивись у вічі,
Які скляніли кожного разу,
Коли стикалися з цим камінням,
Які занурювалися в ці образи.

Давай, подумай, як на мене подіяти,
Давай, подумай, як мене узяти,
В тебе безмежні важелі впливу,
В тебе похмура і зовсім схиблена влада.

За мною потріскані і рвані стіни,
За мною моя небезпечна впертість.
Таких, як я, можна пожаліти,
З такими, як я, можна хіба що померти.

Стеля сиплеться і ноги терпнуть,
А світ і далі собі скаженіє.
Є ті, що сильно бояться смерті,
І ті, що бояться більше ніколи не вийти.