Мені наснилась самота.
Одним один, одним одна.
Душі довічна німота –
Безмежний океан без дна.
І ні початку, ні кінця,
Назавжди і безповоротно
Останнім подихом мерця
Байдужість шепче щось самотньо.
Кличе у безвість крізь світи,
То скрізь, а то ніде немає.
Гуде самотність:
«Я – це ти...
Ніщо нікуди не зникає:
Нічого й не було ніколи –
Химерна вигадка чи гра,
Нізвідки вічний рух по колу,
Насправді ж руху теж нема.
Нема нічого – німота,
Пустеля дика самоти.
Вічність – порожня повнота,
Яскравий відблиск сліпоти».
23.03.15
Пустеля самоти
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115032309620
Свидетельство о публикации №115032309620
Рецензии