Ніхто тебе ніколи не пробачить,
І доля не почує як ти плачеш,
Підіймешся та глянеш в мої очі,
І щастя хай вони тобі пророчать.
Між зорями душою я тепер літаю,
І не потрібно вже земного раю,
Завжди буду біля й поруч з неба,
Берегти й кохати я одну лиш тебе.
А коли настане час зустрітись,
Я прийду коли розквітнуть квіти,
Заберу до себе і до свого раю,
Ти побачиш, що я досі ще кохаю.
Н хто тебе н коли не пробачить
© Copyright: Александр Дан, 2015
Свидетельство о публикации №115032300354
Свидетельство о публикации №115032300354
Рецензии
