Я не хвилююся. Слухай,
Ти знаєш, що ніч сьогодні найдовша.
Я можу не спати й дивитися вгору
Ще довше.
Цей безлад і посмішка наче не в тему
Це пройде, як проходять весняні морози.
Ти знаєш, я вірю, що нам, хоч недовго,
Але по дорозі.
Я виллю горілку з вікна, якщо хочеш
І питиму тільки холодну воду.
Я буду мовчати й хапати останні
шматки кислороду.
За нами борги і нездійснене «завтра»
За нами страшні й неприховані злидні
За нами стежки й сумніви у власних бажаннях
За нами духмяні та досі невипиті вина
За нами намотані кімнатою кола
За нами убиті нервові клітини
Давай ми зупинимося на трохи
Та відновимо сили.
Я можу розбити обидва ноутбуки
І ми не дізнаємося новини
Я визнаю техніку металобрухтом
Хоча б на годину.
А ніч така тиха і нескінчена
Вона буде прозора і наша спільна
Давай ми забудемо про проблеми,
І про те, що я тобі чужа людина.
Втома
© Copyright: Дарья Попова 6, 2015
Свидетельство о публикации №115032311615
Свидетельство о публикации №115032311615
Рецензии