Чом же не вродилася бузком квітучим ,
Щоб мене ти кохав .
Чом же , чом же не вродилася горобиною червоною ,
Щоб мене ти жадав .
А вродилася самотньою калиною ,
Яку ти не плекав .
Від байдужості твоєї квола й незугарна стала,
А ту яку плекаєш , біляву й пишногруду ,
Та не плодоносить і цвіте безбарвним цвітом.
І радості та щастя не приносить ні тобі , ні твоїм дітям .
-Плекай калину молоденьку, яворе високий! Не гай часу!
Роки біжать , не злічиш .
Добре дбай про неї , й знову забуяє ,
Немов наречена , білим - Білим цвітом .
Навеснi калина вкрита бростю
© Copyright: Елизавета Буян, 2015
Свидетельство о публикации №115032310385
Свидетельство о публикации №115032310385
Рецензии