Космiчне

Таємні істини, закуті в ланцюги
Емоцій згубних, звільнення шукають.
Думки свідомості у космос поринають,
Де астероїди, планети та зірки

Зникають у холодних темних плямах -
У них крізь морок - шлях до пізнання.
І, дивлячись в майбутнєє життя,
Шалені очі сліпнуть у туманах...

Стою на острові незвіданих глибин,
Льодовий вітер шкіру обпікає,
Над айсбергом північне сяйво грає,
А тихі краплі линуть до хмарин.

Між ними альбатрос - самотнє диво.
Немає кораблів, немає співів
Сирен чарівних. А морські приливи
Без місяця зникають хворобливо.

— 19.03.14


Рецензии