Terre natale

Мій рідний краю, земле моя рідна,
Твої простори завжди дорогі.
Я патріот, і я клянусь, що сильно
Пишаюся у серці і в душі
Славетною історієй Русі.

Я вулицею йду серед домівок,
Блукаю у бетонних закутках,
Захоплююся сонцем, що з хмаринок
Виблискує натхненням на вустах
І враз ховає промінці у небесах.

Хоч тут нема лісів, та квітнуть квіти,
Є річки, що течуть наперехрест.
Моя душа до цих країв навіки
Прикріплена, бо думаю про честь
Ції природи, що линя, як шерсть.

Вражаюся культурі, що без рівних:
Театри є, музеї й пам'ятки
І безліч довгих вулиць непокірних -
В честь названі героям, що зірки
З небес здіймали, наче ластівки.

Ходжу я по місцях, де в давнині
Трипільці оселялись й славні скіфи.
Князі на землях Київськой Русі
Данину брали й спалювали стріхи
За смерть коханих й історичні віхи.

І козаки селились, що за волю
Боролися свою й всієй землі.
Від німців відбивались серед болю
Ті партизани. Й матерей мольби
Господь почув, то і нема війни.

І незалежність ми смакуємо не в сні,
І живемо тепер на вільній ми землі
Вітчизни нашої. Та марні дні,
Хоч нас годує й учить у житті
Славетна Україна в забутті.

— лютий 2014