Глиняна долiвка

Як же не хотілося їй читати отой роман Івана Багряного «Тигролови»!
- Мамо! Я прочитаю короткий огляд у підручнику і цього буде досить!

Та я все ж наполягла на тому, що треба прочитати текст в оригіналі, для повного розуміння описаних у романі подій. Донька неохоче погодилася зі мною. Читали вдвох, вголос. Дійшли до місця, де письменник описує, як переселенці з України намагались зберегти свої звичаї та побут, як вони робили хати з глини та білили їх, хоч навколо були ліси. Адже   все це відбувалося в Усурійському краї.

Ось ми дійшли з нею до того місця, де розповідається про напалені страстяні хрести. Донька запитала, що це таке. Я їй відповіла, що і на моїй малій батьківщині так робили:
- В страстну п’ятницю перед паскою моя мама, а твоя бабуся, приносила з церкви свічку, що горіла, і на сволоку стелі перед іконами напалювала хрест, який, нібито, оберігав будинок і сім’ю від нечистої сили.

А ще до 1955 року ми жили в старій невеличкій хаті, яка була збудована   після війни. В цій хатині долівка була глиняна. Кожної суботи ми мазали її глиною, намагаючись рівненько вивести лінію попід стіною, де зараз прибивають плінтус. Потім (якщо це було літо) посипали різухою, осокою, рогозом, чебрецем… Це було здорово! В хаті дуже добре пахло і було прохолодно.
Дах був вкритий соломою.

А потім, коли ми збудували новий будинок, послали дерев’яну підлогу. Добре пам’ятаю, як вперше увійшла в кімнати, де пахло свіжими, гладенько виструганими сосновими дошками. Великі світлі кімнати, вікна, які відкривалися на вулицю. Не вірилося, що вже не будемо мазати підлогу глиною…
Покрівлю тато вкрив залізом.

Потім, пізніше, цей будинок брат розширив, та дві кімнати так і залишив без зміни. В них мама доживала свого віку. Там і померла.

Донька була вкрай здивована почутим…
«Тигролови» вона прочитала вже без мене і без примусу. А як можна не прочитати цей твір?

12. 03. 2015 рік
Світлина з інтернету

На світлині репродукція картини "Український пейзаж з хатами". Художник Володимир Маковський