Жара. И душный день сомлевший,
упал как столб к ночи на грудь.
Потерянную надежду,
уже вовеки не вернуть.
Свет пенится в кувшине солнца
от стен прогретых пыль клубится.
Нигде защиты не найдется,
в овечью шкуру рок рядится.
Сквозь золотую пену будней
синеет ночь чиста и вечна.
И в круге перемен пребудет
незыблемое бесконечно.
____________________________
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
КОЛО ЗМІН
Жаркий, духотний день, зомлівши,
мов стовп, упав на груди ночі.
Що ти згубив, не знайдеш більше,
і час надію розхлюпоче.
Ще піна світла з дзбана сонця
парує пилом з теплих мурів.
Не жди від долі оборонця,
від пазурів в овечій шкурі!
З-за золотого шумовиння
ніч блакитніє чиста й вічна.
Знов знайдеш суть у колі зміннім,
щоб в зміст незмінний вірить міцно.
1936
Круг изменений. Богдан-Игорь Антоныч
© Copyright: Фелиссия, 2015
Свидетельство о публикации №115032012003
Свидетельство о публикации №115032012003
Рецензии