Не додавай мені печалі,
Вже келих випито до дна,
Хоч присмак був такий сірчаний
Того пекельного вина.
Намарне не топчи стежину –
Розправив крила, так лети!
Вже зовсім скоро, без спочину
Дощі весняні будуть йти
Так неквапливо, так повільно,
Впаде зернятко у ріллю…
І я відчую: знову вільна!
І я люблю.
Не додавай мени печали
© Copyright: Татьяна Гребенюк 2, 2015
Свидетельство о публикации №115031903557
Свидетельство о публикации №115031903557
Рецензии