Живе навічно в пам'яті моїй
Післявоєнне новорічне свято,
Коли в похмурий вечір зимовий
Приніс ялинку нам із лісу тато.
Її ми прикрашали як могли,
Наклеїли ліхтариків з паперу...
Які ж щасливі ми тоді були
І для малечі відчинили двері.
Прийшов кінець і святковій порі.
І від того душа моя марніла,
Що лісову красуню на дворі
Безжалісно на вогнищі спалили.
З тих пір ми стали наряджать
Посаджену ялинку біля хати.
Щоб аромати лісу передать,
Соснову гілку вішали в кімнаті.
Палають нині у дворах вогні,
Де після свят ялинки гинуть знову,
І кожен раз ввижається мені,
Що то ліси згорають ялинкові.
***
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115031806661
Свидетельство о публикации №115031806661
Рецензии