Лише руїни збереглись від хати,
Коли сюди приїхав вперше я.
На цій землі з'явилась моя мати
І дідусева мешкала сім'я.
По-справжньому закоханий у поле,
Про це було відомо на селі,
Не нарікав дідусь на свою долю,
Трудився гордо на своїй землі.
І славилась Полтавщина хлібами,
Розкошували села й хутори
Але "чума" була не за горами,
Криваві піднімала прапори.
Не чужоземні, а свої вандали
Без честі, без совісті і віри
Нехитрий скарб селянський відібрали,
Дідуся заслали до Сибіру.
Відібране пропили активісти
І, щоб не будувати новий хлів,
У хаті, де побілено і чисто,
Пристанище зробили для волів.
Осиротіли діти без хатини,
Дідусь помер в холодній стороні;
На місці хліборобської родини
Руїни залишилися одні.
Роздуми про минуле
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115031806615
Свидетельство о публикации №115031806615
Рецензии