Що гріє серце в чужині,
Що гасить на душі тривоги?
То верби з'являться у сні,
А то - дитинство босоноге.
Я бачу росяні стежки
І чую солов'їні співи,
На лузі виросли стіжки,
А на горі дозріла нива.
Снигою диха синь ріки
І душу наповня до краю,
Мене вітають земляки
І звуть на свято урожаю.
О, серцю мила сторона,
Ти від колиски і до тризни
Неопалима купина
І називаєшся - Вітчизна!
Вiтчизна
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115031806530
Свидетельство о публикации №115031806530
Рецензии