Життя людей - звичайний човен!

Життя людей - звичайний човен,
Вже з перших днів дарують весла,
Не запитавши, чи ти згоден?
А в море хвиля вже віднесла!

І кілька днів ти в повнім шоці!
Холодить вітер й світить сонце,
Гойдають човен незнайомці,
З’явився дах, потім віконце.

Оце вже діло, так і треба!
Лежиш собі, відпочиваєш,
А хтось такий далеко з неба,
Кого ще зовсім ти не знаєш…

Завжди годує й тепло дбає!
Будує поверх кожен день,
І щось приємне промовляє,
Під дзвони зоряних пісень.
 
Проходить час і ти встаєш,
Набрав повітря в повні груди,
І човен свій вже не взнаєш,
Гарний Фрегат, дивіться люди!
 
Штурвал береш, міцніють руки,
Вибір прийшов узяти шлях,
Куди вестимуть довгі роки,
Куди злетиш мов дикий птах!

Шумить навколо синє море,
В глибокий входиш океан,
Небо таке ясне й прозоре,
Хоча буває і туман…

І ось в один похмурий день,
Зчорніюсь в небі швидко хмари!
Зіб’ють жагу  твоїх натхнень!
Будуть ввижатися примари!

Здійметься шторм, лунає грім,
Нестимуть хвилі в невідомість,
Ламатимуть твій рідний дім,
Замарять в мить твою свідомість!



Води набравши повні трюми,
Тягар тягнутиме  на дно,
І хоч в цей час будеш без тями,
Тебе не втопить все одно!

Зміцнівши, будеш жити далі,
Розпустиш знов свої вітрила,
Шляхи  врахуєш всі невдалі,
В повітря здіймеш крила!
 
Зустрінеш за життя й піратів,
Хотітимуть всі щось украсти,
Знайдеш надійніших братів,
З ними піратам склеїш ласти!

Знайшовши острів своїх мрій,
Зведеш собі надійну пристань,
Зберігши в ньому спокій свій,
Нову долати хлинеш відстань!

Але настане час собі спочити,
Не залатати вже слабких дірок,
І хочеться  тобі ще так пожити,
Та вже прямуєш вгору до зірок.

Занурить палубу в сумні піски,
Загадкою історія, залишиться на дні,
Можливо пам’ятатимуть віки,
Хто гідно шлях долав в часи складні!

Хто був  колись човном маленьким,
А виріс справжнім кораблем,
Кого ростила  рідна Ненька,
Щоб той міцнішав з кожним днем!