в мені тільки погляди,
ніякого дійства.
неначе амплітуда дитинства.
ви бачите лише зовні.
ніякого балансу з душею.
розуміння десь у безодні
мертвим сном під землею.
дивуюсь тільки, як ви спроможні
казати вже після, що не кохали,
що не треба ця вічність із ним або з нею.
я ще пам'ятаю, як були тотожні,
а зараз словами, не серцем, збрехали,
що навіть не мали це за ідею.
і ви дивитесь в очі іншим,
неначе вони єдині,
дивуючи новим віршем,
кажучи "ні" своїй хуртовині,
що в серці кружляє,
нагадує явно,
що все не так солодко
і все
не так
вправно.
UK
© Copyright: Аня Зимняя, 2015
Свидетельство о публикации №115031509814
Свидетельство о публикации №115031509814
Рецензии