Грею руки вновь пиалой чая. Мирослава Стулькивска

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/03/11/834


Грею руки вновь пиалой чая…
Месяц, звёзды в небе я встречаю.
В грёзах потерявшись, в бездне ночи,
В мир бессонниц опускаю очи…

Завтра будет солнечно и ясно,
Мартовские боли и тревоги
Отойдут…жизнь всё-таки прекрасна,
Хоть бывают тяжкими дороги,

По которым в Небо всходят души
От терпенья аж до вознесенья…
Мне прошепчет ветер:  – Ты послушай
Ночи тишину и вдохновенье…

Слушаю…Молчу, пишу, вдыхаю
Ночь и вечер, запахи и звуки.
И себя на волю отпускаю…
Вновь пиалой чая грею руки.

Ночь стихи бормочет за оконцем,
Каплями вбивая в подоконник.
И весна ложится тёплым солнцем
В приоткрытые мои ладони…


Оригинал:


Грію руки знов  горнятком чаю...
Місяць, зорі  в небі зустрічаю.
В  мріях загубившись серед ночі ...
У  безсоння опускаю  очі...

Завтра буде сонячно і ясно,
Березневі сумніви й тривоги
Відійдуть... Життя таке прекрасне,
Хоч бувають  стомлені дороги,

По яких у Небо сходять душі,
Від терпіння аж до вознесіння ...
Прошепоче вітер: "Ти послухай
Тишу ночі  і своє натхнення ... "

Слухаю... Мовчу, пишу, вдихаю
Ніч і вітер, запахи і звуки.
І себе на волю відпускаю...
Знов горнятком чаю грію руки...

Ніч шепоче  стиха за віконцем,
Краплями стікають світлі  миті.
І весна лягає теплим сонцем
У мої долоні  привідкриті ...