То, може, все ж таки, народна стане воля й слава?

Свята Печерська Лавра надихає
І  благодаттю  лине в свiт,
Її минаючи я подумки вклоняюсь усiм святим,
Що дух тримають наш, поснувши тут навiк
Здригається душа, як споглядаю
Парк Слави та нагадування Вiчного вогню
Про перемогу у Великiй Вiтчизнянiй,
Про долю кожного, хто воював,
Та втратив батька, сина, чи нерозквiтнувшу любов свою…
Марiїнський нагадує  про розстрiл
Тiєї сотнї, що повiрила словам
Про змiни, що чекають Україну,
Беззбройними, вiддавши ворогам свої життя...
I лише квiти тихо плачуть бiля тину
I дивляться на Раду… а вона!
О Радо!  Радо! - горе нам, мої ви друзі  "золотiї"!
Для чого в світі живете?
Ми в наймах виросли, чужiї
А тут… ті  ж  самі депутати,
І чийсь тут син, чиясь тут мати,
На тих же майбахах, пихаті,
Брiоні, гучі, лубунтони
Карера, перрего, витони
Шопар, касато і блакен
Аж ось і цирк сюди приїхав…ген
Пішов вже клоун до манежу…
А хлопці мовчки на пюпітрі
Свої складають схеми хитрі
Кому, що, як перевезти
Експерт тут депутат Мутинник,
Як сам він пояснив - він палицею митницю лупив
(страна его не поняла, но «за державу ей обидно»)
І краю-крайнього  не видно усій брехні цій…
Що ж нові? Обранці
Ходимо до Каті, як швидко ж ви забули «батю»,
Що заздрити не радив вам,
Його солодкому життю…а жаль…
А ми?  Молiмось  за Вкраїну
I Олександрiвський собор нам в поміч величчю своєю
I синагога, і костел, Михайлівський, Софійська брама,
І Золотії ті ворота, що пам’ятають Київ золотий
Не від блищання цяцьок олігархів - від мудрості правителів країв,
Що гордо зветься Українською державою…
І за школярика молімось, за вдовицю, за селянина, що нам сіє хліб,
І за Тараса ставте свічку, що хотів
Щасливою й усміхненою бачити  Вкраїну,
За Орлика, за Стуса, Чорновола, Нігояна,
Кузьму та Славіка Веремія - героїв всіх часів...
То, може, все ж таки, народна стане воля й слава?

11.03.2015