Зранку – кава, порожній погляд,
І одвічна пекуча втома.
Наче в казці, усе по колу –
Дім, робота, проблеми, голод.
Все, як було – учора, завтра,
Не важливо… Ну і нехай.
Де брехня тут, а де тут правда…
Допиваю холодний чай.
Розкажи мені, що ти знаєш?
Я така ж, як усі? Невже?
Я обожнюю рух по краю,
І не візьму до рук чуже.
Метушня підриває мізки,
І затягує в свій клубок…
Я вмикаю нові плейлісти,
Відрікаючись від думок.
Та до неба – лиш тільки погляд…
А до краю – лиш кілька слів.
Зранку кава, пекуча втома,
І безжалісний подих снів.
Розкажи мені, що ти хочеш.
Підкажи мені вірний шлях.
Серце щось там собі шепоче,
Я не чую його… На жаль.
29.07.14
Зранку - кава...
© Copyright: Инна Омут, 2015
Свидетельство о публикации №115031010117
Свидетельство о публикации №115031010117
Рецензии