Змарнуй мене, як прокляте вино,
від болю з часом окисає.
воно з тобою не було,
воно так вчасно помирає.
Не вір тоді , що то було колись,
колись тебе зустріла знову,
крізь епітетів сумних,
омонім помирає з мого слова.
Все неможливеє, бездарності лиш час,
вони в здобутках гуртуються окремо,
і кожен подих поміж нас,
і твій зі мною і мій з тобою не даремно.
Поміж попіл марних сподівань,
немов живуча пташка відлітає,
окремо серця б*ється в такт,
та душі нашії окриляє.
Було горіння марнощів , любов,
буденне марево лоскоче,
в думках лиш крилами взмахнув,
тебе твоє , невже, зустріти хоче!?
Змарнуй мене
© Copyright: Алина Черкавская, 2015
Свидетельство о публикации №115030910291
Свидетельство о публикации №115030910291
Рецензии