Кузьма, зарано, брате ти, зарано!

Кузьма, зарано, брате ти, зарано!
Пішов у наступ на провладних воєвод
Один не воїн  в полі – це замало
Потрібно розбудити весь народ
Громадо, прокидайся! Вже пора настала!
Час скинути ярмо з країни плеч
Трибуна слово - ніби гостре жало
І для іуд воно  -  неначе гострий меч
Давайте поміркуєм, чи можливо
Щоб у країні де мав би жити  хлібороб
Звелись у чварах підлі олігархи,
І знищують безбожно наш народ?
Написано в законах України,
Що ліс і надра є надбанням громадян,
Причому всіх, не тільки трьох євреїв
І дівчини з косою, ніби жбан
І скільки ж можна вже мінять їх, зупинімось!
Одних на інших цінами життів людських
Чи мало тисяч вже (не сотні), залишивших
Цей світ простих людей,
Щоб панувати тут цим сім’ям золотим,
Що захватили те, що Богом дане країні нашій, людям всім,
То може хватить їм?
Вставай-же, люба моя, Україно!
Мільйони ждуть  твоїх синів
Можливо хватить бути надто чемними
На сонці вранці запалити дикий танець молодий